потверджувати

потве́рджувати

-ую, -уєш, недок., потвердити, -джу, -диш, док., перех. і без додатка.

1》 Визнавати правильність, істинність чого-небудь, погоджуватися з чимсь; підтверджувати.

|| перев. док. Ще раз повторити висловлене раніше.

|| Бути свідченням, доказом правильності, істинності чогось.

2》 перев. зі спол. що. Засвідчувати відповідність чого-небудь дійсності.

Значення в інших словниках

1. потверджувати — потве́рджувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. потверджувати — ПОТВЕ́РДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПОТВЕ́РДИТИ, джу, диш, док., що і без дод. 1. Визнавати правильність, істинність чого-небудь, погоджуватися з чимсь; підтверджувати. Йому здавалося, що мусить брехати ..  Словник української мови у 20 томах
3. потверджувати — ВИЗНАВА́ТИ (вказувати на правильність, правдивість чого-небудь), ПРИЗНАВА́ТИСЯ, ПІДТВЕ́РДЖУВАТИ, ПОТВЕ́РДЖУВАТИ, СТВЕ́РДЖУВАТИ, ЗАСВІ́ДЧУВАТИ, ПРИЗНАВА́ТИ розм. — Док.: ви́знати, призна́тися, підтве́рдити, потве́рдити, стве́рдити, засві́дчити, призна́ти.  Словник синонімів української мови
4. потверджувати — Потве́рджувати, -джую, -джуєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. потверджувати — ПОТВЕ́РДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПОТВЕ́РДИТИ, джу, диш, док., перех. і без додатка. 1. Визнавати правильність, істинність чого-небудь, погоджуватися з чимсь; підтверджувати. Йому здавалося, що мусить брехати..  Словник української мови в 11 томах