потупити

I пот`упитидив. потуплювати.

II потуп`ити-туплю, -тупиш; мн. потуплять; док., перех.

Зробити тупим (все чи багато чого-небудь).

Значення в інших словниках

1. потупити — поту́пити дієслово доконаного виду опустити очі потупи́ти дієслово доконаного виду затупити  Орфографічний словник української мови
2. потупити — ПОТУ́ПИТИ див. поту́плювати. ПОТУПИ́ТИ, туплю́, ту́пиш; мн. поту́плять; док., що. Зробити тупим (все або багато чого-небудь). Обидва ножі потупили, – тепер чим хоч, тим і криши (Сл. Б. Грінченка).  Словник української мови у 20 томах
3. потупити — поту́пити о́чі (в зе́млю). Дивитися вниз від сорому, ніяковості і т. ін.; засоромитися, зніяковіти. Він замовк, потупив очі в землю (Панас Мирний); Стояв (Андрій), потупивши очі в землю (О. Довженко).  Фразеологічний словник української мови
4. потупити — ОПУСКА́ТИ (переміщувати нижче, донизу), СПУСКА́ТИ, ЗНИ́ЖУВАТИ, УПУСКА́ТИ (ВПУСКА́ТИ), ПОПУСКА́ТИ, ЗВІ́ШУВАТИ, ОСА́ДЖУВАТИ, ПРИСА́ДЖУВАТИ, ОСАДЖА́ТИ рідше; ПОНУ́РЮВАТИ, ПОТУ́ПЛЮВАТИ, ПОТУПЛЯ́ТИ (про голову, очі, зір). — Док.  Словник синонімів української мови
5. потупити — ПОТУ́ПИТИ див. поту́плювати. ПОТУПИ́ТИ, туплю́, ту́пиш; мн. поту́плять; док., перех. Зробити тупим (все або багато чого-небудь). Обидва ножі потупили, — тепер чим хоч, тим і криши (Сл. Гр.).  Словник української мови в 11 томах
6. потупити — Потупити, -плю́, -ниш гл. Иступить (во множествѣ). Обидва ножі потупили, — тепер чим хоч, тим і криши. Черниг. у.  Словник української мови Грінченка