потуплювати

поту́плювати

-юю, -юєш і потупляти, -яю, -яєш, недок., потупити, -плю, -пиш; мн. потуплять; док., перех.

Опускати донизу (голову), спрямовувати вниз (очі, погляд і т. ін.).

Значення в інших словниках

1. потуплювати — поту́плювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. потуплювати — (голову) див. понурювати, опускати  Словник чужослів Павло Штепа
3. потуплювати — ПОТУ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш і ПОТУПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПОТУ́ПИТИ, плю, пиш; мн. поту́плять; док., що. Опускати донизу (голову), спрямовувати вниз (очі, погляд і т. ін.). В кімнату вчителя ніяк не наважилася [Настя] зайти, хоч і як її запрошували.  Словник української мови у 20 томах
4. потуплювати — ОПУСКА́ТИ (переміщувати нижче, донизу), СПУСКА́ТИ, ЗНИ́ЖУВАТИ, УПУСКА́ТИ (ВПУСКА́ТИ), ПОПУСКА́ТИ, ЗВІ́ШУВАТИ, ОСА́ДЖУВАТИ, ПРИСА́ДЖУВАТИ, ОСАДЖА́ТИ рідше; ПОНУ́РЮВАТИ, ПОТУ́ПЛЮВАТИ, ПОТУПЛЯ́ТИ (про голову, очі, зір). — Док.  Словник синонімів української мови
5. потуплювати — ПОТУ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш і ПОТУПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПОТУ́ПИТИ, плю, пиш; мн. поту́плять; док., перех. Опускати донизу (голову), спрямовувати вниз (очі, погляд і т. ін.). В кімнату вчителя ніяк не наважилася [Настя] зайти, хоч і як її запрошували.  Словник української мови в 11 томах