Великий тлумачний словник сучасної мови

потушити

потуши́ти

-тушу, -тушиш, док., перех.

Те саме, що погасити.

|| перен. Послабити силу вияву чого-небудь.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. потушити — потуши́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. потушити — ПОТУШИ́ТИ, тушу́, ту́шиш, док., що. Те саме, що погаси́ти. Огня огнем не потушиш, а шукай води (Номис); Христя потушила світло й вийшла на сінешній рундук (Панас Мирний); Він потушив об долоню недокурок (А. Головко); * Образно.  Словник української мови у 20 томах
  3. потушити — ГАСИ́ТИ (припиняти горіння, світіння чого-небудь), ЗАГА́ШУВАТИ, ЗАГАША́ТИ, ЗГАША́ТИ, ПОГАША́ТИ, ПРИГА́ШУВАТИ, ПРИГАША́ТИ, УГАША́ТИ (ВГАША́ТИ), ТУШИ́ТИ, ПРИТУ́ШУВАТИ розм.  Словник синонімів української мови
  4. потушити — ПОТУШИ́ТИ, тушу́, ту́шиш, док., перех. Те саме, що погаси́ти. Огня огнем не потушиш, а шукай води (Номис, 1864, № 3301); Христя потушила світло й вийшла на сінешній рундук (Мирний, III, 1954, 150); Він потушив об долоню недокурок (Головко, II, 1957...  Словник української мови в 11 томах
  5. потушити — Потуши́ти, -шу́, -шиш гл. Потушить.  Словник української мови Грінченка