потушити

ПОТУШИ́ТИ, тушу́, ту́шиш, док., що.

Те саме, що погаси́ти.

Огня огнем не потушиш, а шукай води (Номис);

Христя потушила світло й вийшла на сінешній рундук (Панас Мирний);

Він потушив об долоню недокурок (А. Головко);

* Образно. – Служить вам рад малахаями, Різками, кнуттям і киями, Щоб жар воєнний потушить (І. Котляревський);

// перен. Послабити силу вияву чого-небудь.

Ще трохи – і ви загасите нестямную згагу, потушите пекучу печію... (Панас Мирний);

Маша .. дмухнула на мене збоку, наче бажаючи потушити мою температуру (Ю. Яновський).

Значення в інших словниках

1. потушити — потуши́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. потушити — -тушу, -тушиш, док., перех. Те саме, що погасити. || перен. Послабити силу вияву чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. потушити — ГАСИ́ТИ (припиняти горіння, світіння чого-небудь), ЗАГА́ШУВАТИ, ЗАГАША́ТИ, ЗГАША́ТИ, ПОГАША́ТИ, ПРИГА́ШУВАТИ, ПРИГАША́ТИ, УГАША́ТИ (ВГАША́ТИ), ТУШИ́ТИ, ПРИТУ́ШУВАТИ розм.  Словник синонімів української мови
4. потушити — ПОТУШИ́ТИ, тушу́, ту́шиш, док., перех. Те саме, що погаси́ти. Огня огнем не потушиш, а шукай води (Номис, 1864, № 3301); Христя потушила світло й вийшла на сінешній рундук (Мирний, III, 1954, 150); Він потушив об долоню недокурок (Головко, II, 1957...  Словник української мови в 11 томах
5. потушити — Потуши́ти, -шу́, -шиш гл. Потушить.  Словник української мови Грінченка