Значення в інших словниках
-
поцілити —
поці́лити дієслово доконаного виду розм.
Орфографічний словник української мови
-
поцілити —
ПОЦІ́ЛИТИ див. поціля́ти.
Словник української мови у 20 томах
-
поцілити —
ВЛУ́ЧИТИ (УЛУ́ЧИТИ) (про людину — кидаючи щось або стріляючи, потрапляти в ціль; про стрілу, кулю і т. ін. — досягати цілі), ВЦІ́ЛИТИ (УЦІ́ЛИТИ), ПОЦІ́ЛИТИ, УДА́РИТИ (ВДА́РИТИ), ПОТРА́ПИТИ, ПОПА́СТИ, ЛУ́ЧИТИ розм., ВГАТИ́ТИ (УГАТИ́ТИ) розм.
Словник синонімів української мови
-
поцілити —
ПОЦІ́ЛИТИ див. поціля́ти.
Словник української мови в 11 томах
-
поцілити —
Поцілити, -лю, -лиш гл. 1) Прицѣлиться. 2) Попасть (въ цѣль). Стрельнув і саме в крило поцілив. Крути-верти, вовчику, головою, щоб не поцілив сучий син булавою. Рудч. Ск. І. 21.
Словник української мови Грінченка