поцінувати

поцінува́ти

-ую, -уєш і поцінити, -ціню, -ціниш, док., поціновувати, -ую, -уєш, недок., перех. і без додатка, розм.

1》 Оцінити щось, роблячи опис майна.

2》 тільки поцінувати, рідко. Дати оцінку кому-, чому-небудь.

Значення в інших словниках

1. поцінувати — поцінува́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. поцінувати — ПОЦІНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, ПОЦІНИ́ТИ, іню́, і́ниш, док., кого, що і без прям. дод., розм. 1. Оцінити щось, роблячи опис майна. [Матрона:] Поцінують усю худобу, все пропаде (І.  Словник української мови у 20 томах
3. поцінувати — ОЦІ́НЮВАТИ кого, що (визначати вартість кого-, чого-небудь), ЦІНУВА́ТИ, ЦІНИ́ТИ, РОЗЦІ́НЮВАТИ, ОТАКСО́ВУВАТИ, ПРИМІРЯ́ТИСЯ, ПРИМІ́РЮВАТИСЯ до кого-чого (визначаючи придатність, цінність). — Док.: оцінити, оцінува́ти, поцінува́ти розм. поціни́ти розм.  Словник синонімів української мови
4. поцінувати — ПОЦІНУВА́ТИ, у́ю, у́єш і ПОЦІНИ́ТИ, ціню́, ці́ниш, док., перех. і без додатка, розм. 1. Оцінити щось, роблячи опис майна. [Матрона:] Поцінують усю худобу, все пропаде (Фр.  Словник української мови в 11 томах
5. поцінувати — Поцінува́ти, -ну́ю, -єш гл. Описать (имущество). І землю, і ліс, і доми — усе поцінували. Богодух. у.  Словник української мови Грінченка