почовгати

почо́вгати

-аю, -аєш, док., розм.

1》 неперех. Човгати якийсь час.

2》 перех. Човгаючи, стерти (підошви, підметки і т. ін.).

3》 неперех., перен. Повільно піти, човгаючи ногами.

Значення в інших словниках

1. почовгати — почо́вгати дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. почовгати — ПОЧО́ВГАТИ, аю, аєш, док., розм. 1. Човгати якийсь час. Юнак поглянув на свої забруднені чоботи, почовгав підошвами по рогожці, простеленій біля порога (Я. Гримайло). 2. що. Човгаючи, стерти (підошви, підметки і т. ін.).  Словник української мови у 20 томах
3. почовгати — ПОЧО́ВГАТИ, аю, аєш, док., розм. 1. неперех. Човгати якийсь час. Юнак поглянув на свої забруднені чоботи, почовгав підошвами по рогожці, простеленій біля порога (Грим., Кавалер.., 1955, 87). 2. перех. Човгаючи, стерти (підошви, підметки і т. ін.).  Словник української мови в 11 томах
4. почовгати — Почо́вгати, -гаю, -єш гл. Пошаркать, потереть (ногами).  Словник української мови Грінченка