почорніти

почорні́ти

-ію, -ієш, док.

1》 Стати, зробитися чорним або чорнішим.

|| Засмагнути від сонця, вітру.

|| Змінитися на обличчі, змарніти від горя, недуги і т. ін.

2》 у сполуч. зі сл. душа, перен. Стати поганим, неприємним (про характер і поведінку людини).

Значення в інших словниках

1. почорніти — почорні́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. почорніти — ПОЧОРНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. 1. Стати, зробитися чорним або чорнішим. Ой чого ти почорніло, Зеленеє поле? (Т. Шевченко); Вербовий гай на тім боці повивсь у темряву, почорнів (М.  Словник української мови у 20 томах
3. почорніти — ЗМАРНІ́ТИ (схуднути, виснажитися від горя, туги, хвороби і т. ін.), ПОМАРНІ́ТИ, ОСУ́НУТИСЯ, ПОДА́ТИСЯ, ЗІВ'Я́НУТИ, ЗІВ'Я́ТИ, ПОВ'Я́НУТИ, ЗБЛЯ́КНУТИ, ПОБЛЯ́КНУТИ, ПРИВ'Я́НУТИ, ЗЛИНЯ́ТИ, ПОЛИНЯ́ТИ, ПОЧОРНІ́ТИ, СПОГАНІ́ТИ розм., ЗАСНИ́ДІТИ діал. — Недок.  Словник синонімів української мови
4. почорніти — Почорні́ти, -ні́ю, -ні́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. почорніти — ПОЧОРНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. 1. Стати, зробитися чорним або чорнішим. Ой чого ти почорніло, Зеленеє поле? (Шевч., II, 1963, 156); Вербовий гай на тім боці повивсь у темряву, почорнів (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
6. почорніти — Почорні́ти, -ні́ю, -єш гл. Почернѣть. Червона калино, чого почорніла? Мет. 93.  Словник української мови Грінченка