поєдинок

поєди́нок

-нку, ч.

Бій сам на сам між двома супротивниками, звичайно за викликом одного з них; двобій.

|| Боротьба, зіткнення, бій двох ворожих сил, сторін.

|| Те саме, що дуель 1).

|| Боротьба двох супротивників у спортивних змаганнях. Поєдинок боксерів.

|| перен. Запекла суперечка, змагання двох осіб, двох угруповань і т. ін.

Значення в інших словниках

1. поєдинок — поєди́нок іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. поєдинок — ДВОБІЙ, ГЕРЦЬ, дуель, турнір; УР. боротьба; П. змагання.  Словник синонімів Караванського
3. поєдинок — див. бій  Словник синонімів Вусика
4. поєдинок — [пойеидинок] -нку, м. (на) -нку, мн. -нкие, -нк'іў  Орфоепічний словник української мови
5. поєдинок — див. дуель  Словник чужослів Павло Штепа
6. поєдинок — ПОЄДИ́НОК, нку, ч. Бій сам на сам між двома супротивниками, звичайно за викликом одного з них; двобій. – Так виймай же шаблю й боронись: за сю уразку я визиваю тебе на чесний поєдинок!..  Словник української мови у 20 томах
7. поєдинок — БОРОТЬБА́ (активне, тривале суперництво протилежних або ворожих сил — соціальних груп, осіб, ідей і т. ін.), ПРОТИБО́РСТВО книжн., БОРНЯ́ поет., БОРІ́ННЯ поет., ЗМАГА́ННЯ, ВІЙНА́ підсил.  Словник синонімів української мови
8. поєдинок — Поєди́нок, -нка; -ди́нки, -нків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. поєдинок — ПОЄДИ́НОК, нку, ч. Бій сам на сам між двома супротивниками, звичайно за викликом одного з них; двобій. — Так виймай же шаблю й боронись: за сю уразку я визиваю тебе на чесний поєдинок!..  Словник української мови в 11 томах
10. поєдинок — Поєди́нок, -нка м. 1) Хозяинъ, имѣющій только одну пару воловъ. КС. 1901. III. 14.3. 2) род. пад.: поєдинку. Поединокъ. Запорожці, скоро було заспорять, зараз на поєдинок на пістолети. ЗОЮР. І. 302. Поганський царь летит вже кілканайцять миль до мене на поєдинок. Драг. 316.  Словник української мови Грінченка