поєдинок
ПОЄДИ́НОК, нку, ч.
Бій сам на сам між двома супротивниками, звичайно за викликом одного з них; двобій.
– Так виймай же шаблю й боронись: за сю уразку я визиваю тебе на чесний поєдинок!.. – Не чесний буде поєдинок биться з шаблею проти голих рук, а давай чим здужаєм! (О. Стороженко);
Смертельний поєдинок [Прудивуса й Покивана] ставав стрімкіший, шаленіший, і бряжчала Климкова шабля (О. Ільченко);
* Образно. Надходила та драматична пора, коли в невидимім поєдинку літо схоплювалося із осінню (М. Стельмах);
// Боротьба, зіткнення, бій двох ворожих сил, сторін.
Не поєдинок армій, а боротьба двох світів знайшла відображення в епізоді визволення Києва (з газ.);
В небі розгорівся смертельний поєдинок. Ревіли потужні двигуни, розривалися ракети, снаряди (з газ.);
* Образно. Лікар мудру руку Покладе на пульс дитині І в бурханні хорих жил Бачить нам усім незримий Поєдинок невловимий Поміж смертю та життям (М. Рильський);
// Те саме, що дуе́ль 1.
Треба було щось зробити. Але що? Побити? Ні. Кинути в лице рукавичку?.. Викликати на поєдинок? (М. Коцюбинський);
Метнулась постать з парку до будинку – В руці чи ніж, чи витертий пістоль. Два автомати, мов на поєдинку, Звелися враз: – Пароль!.. (П. Воронько);
// Боротьба двох супротивників у спортивних змаганнях.
Поєдинок боксерів;
// перен. Запекла суперечка, змагання двох осіб, двох угруповань і т. ін.
Поєдинок між Уласом і Гнатом на тому не закінчився, що вони обмінялися дошкульними репліками (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)