поіржавілий

поіржа́вілий

-а, -е.

Дієприкм. акт. мин. ч. до поіржавіти.

|| у знач. прикм.

Значення в інших словниках

1. поіржавілий — поіржа́вілий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. поіржавілий — ПОІРЖА́ВІЛИЙ, ПОРЖАВІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до поіржа́віти; // у знач. прикм. Біля низенької сірої хатинки, що притулилася до темної стіни башти, стояли, сиділи у сірих поіржавілих куртках рудокопи (Олесь Досвітній).  Словник української мови у 20 томах
3. поіржавілий — Поржаві́лий і поіржа́вілий, -ла, -ле  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. поіржавілий — ПОІРЖА́ВІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до поіржа́віти; // У знач. прикм. Біля низенької сірої хатинки, що притулилася до темної стіни башти, стояли, сиділи у сірих поіржавілих куртках рудокопи (Досв., Вибр., 1959, 317).  Словник української мови в 11 томах