поіржавілий

ПОІРЖА́ВІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до поіржа́віти;

// У знач. прикм.

Біля низенької сірої хатинки, що притулилася до темної стіни башти, стояли, сиділи у сірих поіржавілих куртках рудокопи (Досв., Вибр., 1959, 317).

Значення в інших словниках

1. поіржавілий — поіржа́вілий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. поіржавілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до поіржавіти. || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поіржавілий — ПОІРЖА́ВІЛИЙ, ПОРЖАВІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до поіржа́віти; // у знач. прикм. Біля низенької сірої хатинки, що притулилася до темної стіни башти, стояли, сиділи у сірих поіржавілих куртках рудокопи (Олесь Досвітній).  Словник української мови у 20 томах
4. поіржавілий — Поржаві́лий і поіржа́вілий, -ла, -ле  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)