поіржавіти

ПОІРЖА́ВІТИ, іє. Док. до іржа́віти.

— А в лобогрійці дишло поламане! Коса поіржавіла, в шестернях зубки повибивані! Чим я пшеницю коситиму? — вела далі Оленка (Вишня, І, 1956, 379);

Мечі поіржавіли.

Значення в інших словниках

1. поіржавіти — поіржа́віти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. поіржавіти — -іє. Док. до іржавіти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поіржавіти — ПОІРЖА́ВІТИ, ПОРЖАВІ́ТИ, іє. Док. до іржа́віти. – А в лобогрійці дишло поламане! Коса поіржавіла, в шестернях зубки повибивані! Чим я пшеницю коситиму? – вела далі Оленка (Остап Вишня); Мечі поіржавіли.  Словник української мови у 20 томах
4. поіржавіти — Поржаві́ти і поіржа́віти, -вію, -вієш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)