Словник української мови у 20 томах

поіржавіти

ПОІРЖА́ВІТИ, ПОРЖАВІ́ТИ, іє.

Док. до іржа́віти.

– А в лобогрійці дишло поламане! Коса поіржавіла, в шестернях зубки повибивані! Чим я пшеницю коситиму? – вела далі Оленка (Остап Вишня);

Мечі поіржавіли.

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. поіржавіти — поіржа́віти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. поіржавіти — -іє. Док. до іржавіти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поіржавіти — Поржаві́ти і поіржа́віти, -вію, -вієш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. поіржавіти — ПОІРЖА́ВІТИ, іє. Док. до іржа́віти. — А в лобогрійці дишло поламане! Коса поіржавіла, в шестернях зубки повибивані! Чим я пшеницю коситиму? — вела далі Оленка (Вишня, І, 1956, 379); Мечі поіржавіли.  Словник української мови в 11 томах