поіржавіти
ПОІРЖА́ВІТИ, ПОРЖАВІ́ТИ, іє.
Док. до іржа́віти.
– А в лобогрійці дишло поламане! Коса поіржавіла, в шестернях зубки повибивані! Чим я пшеницю коситиму? – вела далі Оленка (Остап Вишня);
Мечі поіржавіли.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- поіржавіти — поіржа́віти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- поіржавіти — -іє. Док. до іржавіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поіржавіти — Поржаві́ти і поіржа́віти, -вію, -вієш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- поіржавіти — ПОІРЖА́ВІТИ, іє. Док. до іржа́віти. — А в лобогрійці дишло поламане! Коса поіржавіла, в шестернях зубки повибивані! Чим я пшеницю коситиму? — вела далі Оленка (Вишня, І, 1956, 379); Мечі поіржавіли. Словник української мови в 11 томах