1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

поіржавіти

Поржаві́ти і поіржа́віти, -вію, -вієш

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поіржавіти — поіржа́віти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. поіржавіти — -іє. Док. до іржавіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поіржавіти — ПОІРЖА́ВІТИ, ПОРЖАВІ́ТИ, іє. Док. до іржа́віти. – А в лобогрійці дишло поламане! Коса поіржавіла, в шестернях зубки повибивані! Чим я пшеницю коситиму? – вела далі Оленка (Остап Вишня); Мечі поіржавіли. Словник української мови у 20 томах
  4. поіржавіти — ПОІРЖА́ВІТИ, іє. Док. до іржа́віти. — А в лобогрійці дишло поламане! Коса поіржавіла, в шестернях зубки повибивані! Чим я пшеницю коситиму? — вела далі Оленка (Вишня, І, 1956, 379); Мечі поіржавіли. Словник української мови в 11 томах