Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках
правдоборець —
правдобо́рець іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
правдоборець —
[праўдобореиц'] -рц'а, ор. -рцеим, м. (на) -рцеив'і/-рц'у, мн. -рц'і, -рц'іў
Орфоепічний словник української мови
правдоборець —
ПРАВДОБО́РЕЦЬ, рця, ч. Борець за правду, виборювач правди. Твердої вдачі пастух, незламний правдоборець, врятував племінне стадо (К. Гордієнко).
Словник української мови у 20 томах
правдоборець —
ПРАВДОБО́РЕЦЬ, рця, ч. Борець за правду, виборювач правди. Твердої вдачі пастух, незламний правдоборець, врятував племінне стадо (Горд., Дівчина.., 1954, 200).
Словник української мови в 11 томах