правопорушник

правопору́шник

-а, ч., юр.

Особа, що порушує норми поведінки, встановлені законами чи іншими нормативними актами.

Значення в інших словниках

1. правопорушник — правопору́шник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. правопорушник — див. ЗЛОЧИНЕЦЬ  Словник синонімів Караванського
3. правопорушник — ПРАВОПОРУ́ШНИК, а, ч., юр. Особа, що порушує норми поведінки, встановлені законами чи іншими нормативними актами. І хоч у голосі директора була щирість, не вловлювалось ніякої фальші, проте відстань між ним і Порфиром не зменшувалась...  Словник української мови у 20 томах
4. правопорушник — ЗЛОЧИ́НЕЦЬ (особа, яка вчинила злочин), ЗЛОВМИ́СНИК, ПРАВОПОРУ́ШНИК юр., ПЕРЕСТУ́ПНИК зах., ЗЛОЧИ́ННИК рідко; КРИМІНА́ЛЬНИК розм., КРИМІНАЛІ́СТ розм. рідше, КА́РНИК рідко (карний злочинець).  Словник синонімів української мови
5. правопорушник — Правопору́шник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. правопорушник — ПРАВОПОРУ́ШНИК, а, ч., юр. Особа, що порушує норми поведінки, встановлені законами чи іншими нормативними актами. Головним у боротьбі з правопорушниками, вчить партія, є виховна робота (Наука..  Словник української мови в 11 томах