правопорушник

ПРАВОПОРУ́ШНИК, а, ч., юр. Особа, що порушує норми поведінки, встановлені законами чи іншими нормативними актами.

Головним у боротьбі з правопорушниками, вчить партія, є виховна робота (Наука.., 1, 1964, 35);

— Знати закони своєї країни — громадянський обов’язок кожної людини. Ось чому правопорушник не може розраховувати на полегкість через незнання закону (Вітч., 8, 1971, 156);

До справи виховання неповнолітніх правопорушників А. С. Макаренко підходив по-революційному (Літ. Укр., 15.III 1968, 2).

Значення в інших словниках

1. правопорушник — правопору́шник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. правопорушник — див. ЗЛОЧИНЕЦЬ  Словник синонімів Караванського
3. правопорушник — -а, ч., юр. Особа, що порушує норми поведінки, встановлені законами чи іншими нормативними актами.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. правопорушник — ПРАВОПОРУ́ШНИК, а, ч., юр. Особа, що порушує норми поведінки, встановлені законами чи іншими нормативними актами. І хоч у голосі директора була щирість, не вловлювалось ніякої фальші, проте відстань між ним і Порфиром не зменшувалась...  Словник української мови у 20 томах
5. правопорушник — ЗЛОЧИ́НЕЦЬ (особа, яка вчинила злочин), ЗЛОВМИ́СНИК, ПРАВОПОРУ́ШНИК юр., ПЕРЕСТУ́ПНИК зах., ЗЛОЧИ́ННИК рідко; КРИМІНА́ЛЬНИК розм., КРИМІНАЛІ́СТ розм. рідше, КА́РНИК рідко (карний злочинець).  Словник синонімів української мови
6. правопорушник — Правопору́шник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)