православний

правосла́вний

-а, -е.

1》 Стос. до православ'я.

2》 Який сповідує православ'я.

|| у знач. ім. православний, -ного, ч. Той, хто сповідує православ'я.

Значення в інших словниках

1. православний — правосла́вний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. православний — [правослаўнией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. православний — ПРАВОСЛА́ВНИЙ, а, е. 1. Стос. до православ'я. – Іду служить богу і господарю у православне воїнство... (Г. Квітка-Основ'яненко); Ураз порвав [Андрій] із православною церквою, наплював на батюшку, пішов у штунду (Є. Кротевич). 2. Який сповідує православ'я.  Словник української мови у 20 томах
4. православний — Правосла́вний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. православний — ПРАВОСЛА́ВНИЙ, а, е. 1. Стос. до православ’я. — Іду служить богу і господарю у православне воїнство… (Кв.-Осн., II, 1956, 292); Ураз порвав [Андрій] із православною церквою, наплював на батюшку, пішов у штунду (Крот., Сини.., 1948, 18).  Словник української мови в 11 томах
6. православний — Православний, -а, -е Православный. Вірному православному християнству миром мир. посл.  Словник української мови Грінченка