правота

правота́

-и, ж.

Правильність думок, суджень, учинків, дій.

Значення в інших словниках

1. правота — правота́ іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. правота — ПРАВОТА́, и́, ж. Правильність думок, суджень, учинків, дій. Ти, директор, почуваєш зараз свою правоту, але ж і він, цей комишанський волелюб, певен, що правда на його боці і що його сьогодні тяжко покривджено (О.  Словник української мови у 20 томах
3. правота — ПРАВОТА́, и́, ж. Правильність думок, суджень, учинків, дій. Отже, товариші, наша правота у справі укладення Брестського миру доведена була всім ходом подій (Ленін, 36, 1973, 467); Пропагандист — активний ідейний боєць партії.  Словник української мови в 11 томах
4. правота — Правота, -ти ж. Правота, справедливость. Суд чинитиме нехибний людям правотою. К. Псал. 17.  Словник української мови Грінченка