прагнення

пра́гнення

-я, с.

Сильне бажання, потяг до здійснення чого-небудь; хотіння.

Значення в інших словниках

1. прагнення — пра́гнення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. прагнення — Палке бажання <�хотіння, жадання, жага, жадоба>, велика хіть; (до чого) ПОРИВАННЯ <�серця>, потяг, порух, г. змагання; п! МЕТА.  Словник синонімів Караванського
3. прагнення — див. мрія  Словник синонімів Вусика
4. прагнення — [прагнеин':а] -н':а, р. мн. -еин'  Орфоепічний словник української мови
5. прагнення — ПРА́ГНЕННЯ, я, с. Сильне бажання, потяг до здійснення чого-небудь; хотіння. Чим далі, тим все ясніше стає, що події розгортаються незалежно від його бажань і прагнень (О.  Словник української мови у 20 томах
6. прагнення — БАЖА́ННЯ чого, з інфін, і без додатка (внутрішня потреба чого-небудь, зацікавленість у здійсненні чого-небудь, володінні чим-небудь), ХОТІ́ННЯ рідше, ХІТЬ перев. до чого або з інфін., розм., ВО́ЛЯ у знач. предик.; НА́СТРІЙ з інфін., перев.  Словник синонімів української мови
7. прагнення — Пра́гнення, -ння; -нення, пра́гнень  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. прагнення — ПРА́ГНЕННЯ, я, с. Сильне бажання, потяг до здійснення чого-небудь; хотіння. Робітники починають боротьбу з капіталістами, і серед них з’являється посилене прагнення до об’єднання (Ленін, 2, 1969, 81)...  Словник української мови в 11 томах