Великий тлумачний словник сучасної мови

прагнути

пра́гнути

-ну, -неш, недок., перех.

1》 чого. Дуже хотіти чого-небудь.

|| чого, до чого і з інфін. Пристрасно бажати здійснення, утвердження чого-небудь, опанування чимось.

|| кого. Дуже хотіти завоювати чиюсь любов, здобути чиюсь прихильність.

|| чого. Дуже потребувати чого-небудь.

|| до чого. Пориватися до чого-небудь.

|| до чого, куди. Мати сильне бажання потрапити кудись, опинитися десь.

2》 до чого, з інфін., також із спол. щоб. Намагатися зробити що-небудь, дбати про здійснення чогось.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. прагнути — пра́гнути дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. прагнути — Палко бажати <�хотіти, жадати>, ф. пнутися; (до чого) пориватися, тягтися; (діяти) намагатися; п-к ПРАГНУЧИЙ, що прагне, сповнений прагнення <�жаги, бажання>, охоплений бажанням, жадущий чого, спраглий <�спрагнений> чого...  Словник синонімів Караванського
  3. прагнути — див. хотіти  Словник синонімів Вусика
  4. прагнути — ПРА́ГНУТИ, ну, неш, недок. 1. чого. Дуже хотіти чого-небудь. І кожний цех, і кожний лан нових здобутків прагне (Н. Забіла); Поети! Вчіть планету доброті – Вона давно вже миру й ласки прагне (В. Коротич); // чого, до чого і з інфін.  Словник української мови у 20 томах
  5. прагнути — чого́ (ті́льки) душа́ бажа́є (хо́че, пра́гне і т. ін.) / забажа́є (захо́че, запра́гне і т. ін.). 1. У достатній кількості, доволі. Нічого Бога гнівити, досі ми гаразд малися. Було всього, чого тільки душа багла (І.  Фразеологічний словник української мови
  6. прагнути — ХОТІ́ТИ чого, з інфін., із спол. щоб і без додатка (мати бажання, охоту до чогось, відчувати потребу в чомусь), БАЖА́ТИ, ВОЛІ́ТИ, ТЯГТИ́СЯ до чого, ТЯГНУ́ТИСЯ до чого, ХТІ́ТИ розм., ОХО́ТИТИСЯ до чого і з інфін., розм., ВО́ЛИТИ заст., уроч., РА́ЧИТИ заст.  Словник синонімів української мови
  7. прагнути — Пра́гнути, -гну, -гнеш чого  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. прагнути — ПРА́ГНУТИ, ну, неш, недок., перех. 1. чого. Дуже хотіти чого-небудь. І кожний цех, і кожний лан нових здобутків прагне (Забіла, Одна сім’я, 1950, 27); Поети! Вчіть планету доброті — Вона давно вже миру й ласки прагне (Кор.  Словник української мови в 11 томах
  9. прагнути — Прагнути, -ну, -неш гл. Жаждать, желать сильно. Всі покою щиро прагнуть. Хто много має, той прагне більше. Ном. № 1447. Я зроду не жадав багатства, а тепер прагну всіх роскошів для тебе, тобі на втіху. МВ. (О. 1862. III. 47).  Словник української мови Грінченка