прагнути

ХОТІ́ТИ чого, з інфін., із спол. щоб і без додатка (мати бажання, охоту до чогось, відчувати потребу в чомусь), БАЖА́ТИ, ВОЛІ́ТИ, ТЯГТИ́СЯ до чого, ТЯГНУ́ТИСЯ до чого, ХТІ́ТИ розм., ОХО́ТИТИСЯ до чого і з інфін., розм., ВО́ЛИТИ заст., уроч., РА́ЧИТИ заст., БА́ГНУТИ діал.; ЖАДА́ТИ чого, підсил., ПРА́ГНУТИ з інфін., до чого і чого, підсил., ПОРИВА́ТИСЯ з інфін., до чого, підсил., ГНА́ТИСЯ за чим, розм. підсил., ГОНИ́ТИСЯ за чим, розм. підсил., ГАНЯ́ТИСЯ за чим, розм. підсил., СТРИМІ́ТИ до чого, розм. підсил., РЕ́ГНУТИ з інфін., діал. підсил., ЗМАГА́ТИ до чого, діал. підсил. (мати нестримне бажання до чогось, рішучість до дій). — Коли слабкіший спілкується з сильним, то він теж хоче бути сильним, прагне бути схожим на свого товариша (Є. Гуцало); Вчитися! О, цього бажала вся душа його, до цього поривалася вся істота його! (Б. Грінченко); Юрко вже волів не снідати, лиш аби до хати не йти (Лесь Мартович); Уже пекучий день настав.. Робилось душно, — я жадав, Щоб де під деревом спочити (Я. Щоголів); — Я пригадую, як ми, селянські хлопці й дівчата, тяглися до освіти (І. Цюпа); О, хтів би я всі мови знать, Усі країни облітать (М. Рильський); Та (дівчина) не плила б такою павою: не охотилась іти за Василя (Ганна Барвінок); Діти, про вас перед смертю своєю Думав отець ваш і волив тоді Порівну вас наділити землею (Д. Павличко); Аж регне заміж, та ніхто не свата (прислів'я). — Пор. 1. захоті́ти.

Значення в інших словниках

1. прагнути — пра́гнути дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. прагнути — Палко бажати <�хотіти, жадати>, ф. пнутися; (до чого) пориватися, тягтися; (діяти) намагатися; п-к ПРАГНУЧИЙ, що прагне, сповнений прагнення <�жаги, бажання>, охоплений бажанням, жадущий чого, спраглий <�спрагнений> чого...  Словник синонімів Караванського
3. прагнути — див. хотіти  Словник синонімів Вусика
4. прагнути — -ну, -неш, недок., перех. 1》 чого. Дуже хотіти чого-небудь. || чого, до чого і з інфін. Пристрасно бажати здійснення, утвердження чого-небудь, опанування чимось. || кого. Дуже хотіти завоювати чиюсь любов, здобути чиюсь прихильність. || чого.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. прагнути — ПРА́ГНУТИ, ну, неш, недок. 1. чого. Дуже хотіти чого-небудь. І кожний цех, і кожний лан нових здобутків прагне (Н. Забіла); Поети! Вчіть планету доброті – Вона давно вже миру й ласки прагне (В. Коротич); // чого, до чого і з інфін.  Словник української мови у 20 томах
6. прагнути — чого́ (ті́льки) душа́ бажа́є (хо́че, пра́гне і т. ін.) / забажа́є (захо́че, запра́гне і т. ін.). 1. У достатній кількості, доволі. Нічого Бога гнівити, досі ми гаразд малися. Було всього, чого тільки душа багла (І.  Фразеологічний словник української мови
7. прагнути — Пра́гнути, -гну, -гнеш чого  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. прагнути — ПРА́ГНУТИ, ну, неш, недок., перех. 1. чого. Дуже хотіти чого-небудь. І кожний цех, і кожний лан нових здобутків прагне (Забіла, Одна сім’я, 1950, 27); Поети! Вчіть планету доброті — Вона давно вже миру й ласки прагне (Кор.  Словник української мови в 11 томах
9. прагнути — Прагнути, -ну, -неш гл. Жаждать, желать сильно. Всі покою щиро прагнуть. Хто много має, той прагне більше. Ном. № 1447. Я зроду не жадав багатства, а тепер прагну всіх роскошів для тебе, тобі на втіху. МВ. (О. 1862. III. 47).  Словник української мови Грінченка