прагнути

ПРА́ГНУТИ, ну, неш, недок., перех.

1. чого. Дуже хотіти чого-небудь.

І кожний цех, і кожний лан нових здобутків прагне (Забіла, Одна сім’я, 1950, 27);

Поети! Вчіть планету доброті — Вона давно вже миру й ласки прагне (Кор., Поезії, 1967, 20);

// чого, до чого і з інфін. Пристрасно бажати здійснення, утвердження чого-небудь, опанування чимось.

Ніколи ще не прагнув він так пристрасно врятувати людське життя, як зараз (Довж., І, 1958, 321);

[Ярослав:] Які алмази, перли чи смарагди Дорожчі нам від вірності і правди, Які я прагнув ствердити в житті! (Коч., Я. Мудрий, 1946, 68);

Всім єством вона прагне осягнути ще одну науку, може, найглибшу, науку про те, як жити людині (Гончар, Тронка, 1963, 146);

Коли людина запитує, вона хоче знати, прагне до знань (Ком. Укр., 12, 1964, 42);

// кого. Дуже хотіти завоювати чиюсь любов, здобути чиюсь прихильність.

Здавалося йому, що саме такої жінки, як вона, прагло віддавна його серце (Вільде, Наші батьки.., 1946, 27);

// чого. Дуже потребувати чого-небудь.

Він прагнув допомоги (Ю. Янов., IV, 1959, 146);

// до чого. Пориватися до чого-небудь.

Сам Франко на протязі всієї своєї літературної діяльності очищав свою мову від діалектних слів і зворотів, прагнучи до загальнолітературної української мови (Рильський, IX, 1962, 38);

// до чого, куди. Мати сильне бажання потрапити кудись, опинитися десь.

Печеніг чи Батий До синього прагнуть Дунаю (Мас., Як пахне земля, 1958, 21);

— О, дотримай, Кіркеє, того, що мені обіцяла, І відпусти нас додому. І я туди прагну душею, Й товариші мої всі (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 185);

*Образно. Уклін садам, що в чистому цвітінні Поривно прагнуть ген до верховин! (Нагн., Вибр., 1957, 32).

2. до чого, з інфін., також із сполуч. щоб. Намагатися зробити що-небудь, дбати про здійснення чогось.

Я прагну в слові відтворити Усю республіку мою (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 47);

І росіяни стали прагнути до створення власних докладних карт (Видатні вітч. географи.., 1954, 15);

[Кассандра:] Ох, Андромахо, як я палко прагну, щоб не були мої слова правдиві! (Л. Укр., II, 1951, 264).

Значення в інших словниках

1. прагнути — пра́гнути дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. прагнути — Палко бажати <�хотіти, жадати>, ф. пнутися; (до чого) пориватися, тягтися; (діяти) намагатися; п-к ПРАГНУЧИЙ, що прагне, сповнений прагнення <�жаги, бажання>, охоплений бажанням, жадущий чого, спраглий <�спрагнений> чого...  Словник синонімів Караванського
3. прагнути — див. хотіти  Словник синонімів Вусика
4. прагнути — -ну, -неш, недок., перех. 1》 чого. Дуже хотіти чого-небудь. || чого, до чого і з інфін. Пристрасно бажати здійснення, утвердження чого-небудь, опанування чимось. || кого. Дуже хотіти завоювати чиюсь любов, здобути чиюсь прихильність. || чого.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. прагнути — ПРА́ГНУТИ, ну, неш, недок. 1. чого. Дуже хотіти чого-небудь. І кожний цех, і кожний лан нових здобутків прагне (Н. Забіла); Поети! Вчіть планету доброті – Вона давно вже миру й ласки прагне (В. Коротич); // чого, до чого і з інфін.  Словник української мови у 20 томах
6. прагнути — чого́ (ті́льки) душа́ бажа́є (хо́че, пра́гне і т. ін.) / забажа́є (захо́че, запра́гне і т. ін.). 1. У достатній кількості, доволі. Нічого Бога гнівити, досі ми гаразд малися. Було всього, чого тільки душа багла (І.  Фразеологічний словник української мови
7. прагнути — ХОТІ́ТИ чого, з інфін., із спол. щоб і без додатка (мати бажання, охоту до чогось, відчувати потребу в чомусь), БАЖА́ТИ, ВОЛІ́ТИ, ТЯГТИ́СЯ до чого, ТЯГНУ́ТИСЯ до чого, ХТІ́ТИ розм., ОХО́ТИТИСЯ до чого і з інфін., розм., ВО́ЛИТИ заст., уроч., РА́ЧИТИ заст.  Словник синонімів української мови
8. прагнути — Пра́гнути, -гну, -гнеш чого  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. прагнути — Прагнути, -ну, -неш гл. Жаждать, желать сильно. Всі покою щиро прагнуть. Хто много має, той прагне більше. Ном. № 1447. Я зроду не жадав багатства, а тепер прагну всіх роскошів для тебе, тобі на втіху. МВ. (О. 1862. III. 47).  Словник української мови Грінченка