прагнучий

ПРА́ГНУЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до пра́гнути;

// У знач. прикм.

Бо треба дужим буть і мужнім, Не тихим дзюрком ручая, А крильним [окриленим], прагнучим і пружним, Як бистровода течія (Бичко, Сійся.., 1959, 148).

Значення в інших словниках

1. прагнучий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до прагнути. || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови