прагнучий
ПРА́ГНУЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до пра́гнути;
// У знач. прикм.
Бо треба дужим буть і мужнім, Не тихим дзюрком ручая, А крильним [окриленим], прагнучим і пружним, Як бистровода течія (Бичко, Сійся.., 1959, 148).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- прагнучий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до прагнути. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови