прагнучий
пра́гнучий
-а, -е.
Дієприкм. акт. теп. ч. до прагнути.
|| у знач. прикм.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- прагнучий — ПРА́ГНУЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до пра́гнути; // У знач. прикм. Бо треба дужим буть і мужнім, Не тихим дзюрком ручая, А крильним [окриленим], прагнучим і пружним, Як бистровода течія (Бичко, Сійся.., 1959, 148). Словник української мови в 11 томах