прагнучий

пра́гнучий

-а, -е.

Дієприкм. акт. теп. ч. до прагнути.

|| у знач. прикм.

Значення в інших словниках

1. прагнучий — ПРА́ГНУЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до пра́гнути; // У знач. прикм. Бо треба дужим буть і мужнім, Не тихим дзюрком ручая, А крильним [окриленим], прагнучим і пружним, Як бистровода течія (Бичко, Сійся.., 1959, 148).  Словник української мови в 11 томах