Значення в інших словниках
-
прач —
прач іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
-
прач —
ПРАЧ, а́, ч. Те саме, що пра́ник. По улиці оддавалася луна, немов десь баби прачами вибивали білизну (С. Васильченко); Хтось лунко бив прачем по ставу, перучи білизну, і голосний ляскіт летів тихим селом (В. Кучер).
Словник української мови у 20 томах
-
прач —
ПРА́НИК (валок для вибивання білизни під час прання), ПРАЧ. На кладці перуть підтикані молодиці, задивились на наших мандрівників, на часину праники поопускали (Олена Пчілка); На ставу глухо гухкають прачами молодиці, перучи плаття в ополонках (В. Кучер).
Словник синонімів української мови
-
прач —
Прач, -ча́, -че́ві; прачі́, -чі́в = пра́ник
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
прач —
ПРАЧ, а, ч. Те саме, що пра́ник. По улиці оддавалася луна, немов десь баби прачами вибивали білизну (Вас., II, 1959, 49); Хтось лунко бив прачем по ставу, перучи білизну, і голосний ляскіт летів тихим селом (Кучер, Прощай.., 1957, 139).
Словник української мови в 11 томах
-
прач —
Прач, -ча м. = праник. Козел. у., Н. Вол. у. Отто тобі, мати, і прач на загаті: як будеш, прачем прати, будеш мене споминати. Мет. 227. ум. прачик.
Словник української мови Грінченка