прач

Прач, -ча́, -че́ві; прачі́, -чі́в = пра́ник

Значення в інших словниках

1. прач — прач іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. прач — -а, ч. Те саме, що праник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. прач — ПРАЧ, а́, ч. Те саме, що пра́ник. По улиці оддавалася луна, немов десь баби прачами вибивали білизну (С. Васильченко); Хтось лунко бив прачем по ставу, перучи білизну, і голосний ляскіт летів тихим селом (В. Кучер).  Словник української мови у 20 томах
4. прач — ПРА́НИК (валок для вибивання білизни під час прання), ПРАЧ. На кладці перуть підтикані молодиці, задивились на наших мандрівників, на часину праники поопускали (Олена Пчілка); На ставу глухо гухкають прачами молодиці, перучи плаття в ополонках (В. Кучер).  Словник синонімів української мови
5. прач — ПРАЧ, а, ч. Те саме, що пра́ник. По улиці оддавалася луна, немов десь баби прачами вибивали білизну (Вас., II, 1959, 49); Хтось лунко бив прачем по ставу, перучи білизну, і голосний ляскіт летів тихим селом (Кучер, Прощай.., 1957, 139).  Словник української мови в 11 томах
6. прач — Прач, -ча м. = праник. Козел. у., Н. Вол. у. Отто тобі, мати, і прач на загаті: як будеш, прачем прати, будеш мене споминати. Мет. 227. ум. прачик.  Словник української мови Грінченка