прибріхувати

прибрі́хувати

-ую, -уєш, недок., прибрехати, -ешу, -ешеш, док., перех. і неперех., розм.

Розповідаючи про що-небудь, додавати від себе брехні, вигадувати.

Значення в інших словниках

1. прибріхувати — прибрі́хувати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. прибріхувати — див. БРЕХАТИ; (від себе) додавати; (для сміху) перебільшувати.  Словник синонімів Караванського
3. прибріхувати — див. обманювати  Словник синонімів Вусика
4. прибріхувати — ПРИБРІ́ХУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИБРЕХА́ТИ, ешу́, е́шеш, док., що і без прям. дод., розм. Розповідаючи про що-небудь, додавати від себе брехні, вигадувати. Він знову почав розказувати про своє минуле життя в городі, багато прибріхуючи (Б.  Словник української мови у 20 томах
5. прибріхувати — ПЕРЕБІ́ЛЬШУВАТИ (говорячи, додавати свої міркування, які не відповідають дійсності), ПРИБІ́ЛЬШУВАТИ (ПРИБІЛЬШАТИ) розм., ПРИБАВЛЯ́ТИ розм.; ПРИБРІ́ХУВАТИ розм., ПЕРЕБРІ́ХУВАТИ розм. (свідомо спотворювати істину). — Док.  Словник синонімів української мови
6. прибріхувати — Прибрі́хувати, -хую, -хуєш; прибреха́ти, -брешу́, -бре́шеш, -бре́шуть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. прибріхувати — ПРИБРІ́ХУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИБРЕХА́ТИ, ешу́, е́шеш, док, , перех. і неперех., розм. Розповідаючи про що-небудь, додавати від себе брехні, вигадувати. Він знову почав розказувати про своє минуле життя в городі, багато прибріхуючи (Гр.  Словник української мови в 11 томах
8. прибріхувати — Прибріхувати, -хую, -єш сов. в. прибрехати, -брешу, -шеш, гл. Привирать, приврать. Глухий не почує, так прибреше. Ном. № 8564.  Словник української мови Грінченка