приволікати

приволіка́ти

-аю, -аєш, недок., приволокти, -очу, -очеш і приволікти, -очу, -очеш; мин. ч. приволік, -локла, -локло і -лікла, -лікло; док., перех., розм.

1》 Волочачи по якійсь поверхні, доставляти кого-, що-небудь кудись.

|| Приносити на собі когось важкого або щось важке, великого розміру, що торкається землі, волочиться по ній.

|| Ледве пересувати (ноги, чоботи і т. ін.).

2》 тільки док., розм. Силоміць привести кого-небудь із собою.

|| зневажл. Привести за собою (військо, загін і т. ін.).

Значення в інших словниках

1. приволікати — приволіка́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. приволікати — див. таскати  Словник чужослів Павло Штепа
3. приволікати — ПРИВОЛІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИВОЛОКТИ́, очу́, оче́ш і ПРИВОЛІКТИ́, о́чу, оче́ш; мин. ч. приволі́к, локла́, ло́ і лікла́, ло́; док., кого, що, розм. 1. Волочачи по якійсь поверхні, доставляти кого-, що-небудь кудись.  Словник української мови у 20 томах
4. приволікати — ПРИВОЛІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИВОЛОКТИ́, очу́, оче́ш і ПРИВОЛІКТИ́, о́чу, оче́ш; мин. ч. приволі́к, локла́, ло́ і лікла́, ло́; док., перех., розм. 1. Волочачи по якійсь поверхні, доставляти кого-, що-небудь кудись.  Словник української мови в 11 томах
5. приволікати — Приволіка́ти, -ка́ю, -єш сов. в. приволокти, -лочу, -че́ш, гл. Притаскивать, притащить, зацѣпивъ веревкой и т. п. Приволік копицю сіна. Приволокли його. Мнж. 57.  Словник української мови Грінченка