Великий тлумачний словник сучасної мови

привчитися

привчи́тися

див. привчатися.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. привчитися — привчи́тися дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. привчитися — [приеўчитиес'а] -чус'а, -чис':а, -чиц':а, -чиемос'а, -чиетес'а, -чац':а; нак. -чис'а, -ч'іц':а  Орфоепічний словник української мови
  3. привчитися — ПРИВЧИ́ТИСЯ див. привча́тися.  Словник української мови у 20 томах
  4. привчитися — НАВЧИ́ТИСЯ (НАУЧИ́ТИСЯ рідко) чого, з інфін., із сполучним сл. як (набути певних знань, навичок, уміння що-небудь робити), ВИ́ВЧИТИСЯ чого і з інфін.; ПІДКУВА́ТИСЯ з чого, в чому і без додатка, розм.  Словник синонімів української мови
  5. привчитися — ПРИВЧИ́ТИСЯ див. привча́тися.  Словник української мови в 11 томах
  6. привчитися — Привча́тися, -ча́юся, -єшся сов. в. привчи́тися, -чу́ся, -чи́шся, гл. Пріучаться, пріучиться. Привчиться до панських звичаїв. Левиц. І. 319.  Словник української мови Грінченка