привчитися

привчи́тися

[при^еўчити^ес'а]

-чус'а, -чис':а, -чиц':а, -чи^емос'а, -чи^етес'а, -чац':а; нак. -чис'а, -ч'іц':а

Значення в інших словниках

1. привчитися — привчи́тися дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. привчитися — див. привчатися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. привчитися — ПРИВЧИ́ТИСЯ див. привча́тися.  Словник української мови у 20 томах
4. привчитися — НАВЧИ́ТИСЯ (НАУЧИ́ТИСЯ рідко) чого, з інфін., із сполучним сл. як (набути певних знань, навичок, уміння що-небудь робити), ВИ́ВЧИТИСЯ чого і з інфін.; ПІДКУВА́ТИСЯ з чого, в чому і без додатка, розм.  Словник синонімів української мови
5. привчитися — ПРИВЧИ́ТИСЯ див. привча́тися.  Словник української мови в 11 томах
6. привчитися — Привча́тися, -ча́юся, -єшся сов. в. привчи́тися, -чу́ся, -чи́шся, гл. Пріучаться, пріучиться. Привчиться до панських звичаїв. Левиц. І. 319.  Словник української мови Грінченка