привчання

привча́ння

[при^еўчан':а]

-н':а

Значення в інших словниках

1. привчання — привча́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. привчання — -я, с. Дія за знач. привчати і привчатися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. привчання — ПРИВЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. привча́ти і привча́тися. Найпершим обов'язком батьків є прищеплення дітям любові до праці, привчання їх до старанності, акуратності, уважності, наполегливості, самостійності в роботі (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах
4. привчання — ПРИВЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. привча́ти і привча́тися. Найпершим обов’язком батьків є прищеплення дітям любові до праці, привчання їх до старанності, акуратності, уважності, наполегливості, самостійності в роботі (Хлібороб Укр., 1, 1964, 42).  Словник української мови в 11 томах