привітатися

привіта́тися

-аюся, -аєшся, до кого, з ким і без додатка.

Док. до вітатися.

Значення в інших словниках

1. привітатися — привіта́тися дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. привітатися — див. вітати  Словник синонімів Вусика
3. привітатися — [приев'ітатиес'а] -айус'а, -айеіс':а, -айеіц':а, -айуц':а  Орфоепічний словник української мови
4. привітатися — ПРИВІТА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, до кого, з ким і без дод. Док. до віта́тися. Ломницький вступив на ганок і привітався до Христини (І. Нечуй-Левицький); Підійшов секретар До багатого столу. Привітався з людьми, Подивився довкола (О.  Словник української мови у 20 томах
5. привітатися — ВІТА́ТИСЯ з ким, до кого (при зустрічі виражати словами, жестом, стисканням рук доброзичливість, добрі побажання), ВІТА́ТИ, ЗДОРО́ВКАТИСЯ, ЗДОРО́ВАТИСЯ розм., ЗДОРО́ВКАТИ діал.; ЧОЛО́МКАТИСЯ розм. (з поклоном), ПОКЛОНЯ́ТИСЯ рідше; ШАПКУВА́ТИСЯ розм.  Словник синонімів української мови
6. привітатися — ПРИВІТА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, до кого, з ким і без додатка. Док. до віта́тися. Ломницький вступив на ганок і привітався до Христини (Н.-Лев., VI, 1966, 77); Підійшов секретар До багатого столу. Привітався з людьми, Подивився довкола (Підс.  Словник української мови в 11 томах
7. привітатися — Привіта́тися, -та́юся, -єшся гл. Поздороваться. Зліз з коника, привітався: «День добрий, серденько!» Чуб. V. 384. Іди, доню, найди її, найди, привітайся. Шевч. 72.  Словник української мови Грінченка