пригнічений

пригні́чений

-а, -е.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до пригнітити.

2》 у знач. прикм. Якого пригнічують (у 4 знач.).

|| у знач. ім. пригнічені, -них, мн. Люди, яких пригнічують (у 4 знач.).

3》 у знач. прикм. Охоплений гнітючими, тяжкими, болісними почуттями.

|| Важкий, болісний (про думки, почуття).

Значення в інших словниках

1. пригнічений — пригні́чений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. пригнічений — див. сумний  Словник синонімів Вусика
3. пригнічений — [приегн’ічеинией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
4. пригнічений — ПРИГНІ́ЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до пригніти́ти. Я бачила, як ти хиливсь додолу, Пригнічений своїм важким хрестом (Леся Українка); Яринка мовчала. Вона була пригнічена чорним нічним бором, дикою місцевістю, безлюддям (О. Донченко); * Образно.  Словник української мови у 20 томах
5. пригнічений — ГНІТЮ́ЧИЙ (про настрій, відчуття і т. ін. — сповнений важкого переживання), ПРИГНІ́ЧЕНИЙ, ПРИГНО́БЛЕНИЙ, ПРИГОЛО́МШЛИВИЙ, ГНІТЛИ́ВИЙ рідше, ПРИГНІ́ТЛИВИЙ рідше. Сидів (Саїд) скраю, біля трибуни, і не міг звільнитися від цього гнітючого почуття (І.  Словник синонімів української мови
6. пригнічений — Пригні́чений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. пригнічений — ПРИГНІ́ЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до пригніти́ти. Я бачила, як ти хиливсь додолу, Пригнічений своїм важким хрестом (Л. Укр., І, 1951, 210); Яринка мовчала. Вона була пригнічена чорним нічним бором, дикою місцевістю, безлюддям (Донч.  Словник української мови в 11 томах