пригнічений

ПРИГНІ́ЧЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до пригніти́ти.

Я бачила, як ти хиливсь додолу, Пригнічений своїм важким хрестом (Леся Українка);

Яринка мовчала. Вона була пригнічена чорним нічним бором, дикою місцевістю, безлюддям (О. Донченко);

* Образно. Зимова тінь лягла під білими деревами. Чистий сніг, пригнічений туманом, не блищав, не сяв (М. Коцюбинський).

2. у знач. прикм. Якого пригнічують (у 4 знач.).

Прибитому і пригніченому народові позволено на хвилину брати чинний уділ у загальних справах, прокинутись (Н. Кобринська);

// у знач. ім. пригні́чені, них, мн. Люди, яких пригнічують (у 4 знач.).

3. у знач. прикм. Охоплений гнітючими, важкими, болісними почуттями.

Зігнувшись, блідий і пригнічений, сидів Грицько до кінця лекції, мов підбитий птах (С. Васильченко);

Пригнічений Павло Петрович звернувся до Аполлонів, Талій, Мельпомен, Псіхей – прикрас свого розкішного кабінету (О. Полторацький);

Із пригніченою душею якось мати вернулась із хліва. Занудьгувала корова, не їсть, не п'є, – чи не захворіла? (К. Гордієнко);

// Важкий, болісний (про думки, почуття).

Орисю приголомшила ця чутка. Вона ходила мов уві сні, мовчазна, з пригніченими думками (Д. Бедзик).

Значення в інших словниках

1. пригнічений — пригні́чений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. пригнічений — див. сумний  Словник синонімів Вусика
3. пригнічений — [приегн’ічеинией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
4. пригнічений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до пригнітити. 2》 у знач. прикм. Якого пригнічують (у 4 знач.). || у знач. ім. пригнічені, -них, мн. Люди, яких пригнічують (у 4 знач.). 3》 у знач. прикм. Охоплений гнітючими, тяжкими, болісними почуттями. || Важкий, болісний (про думки, почуття).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. пригнічений — ГНІТЮ́ЧИЙ (про настрій, відчуття і т. ін. — сповнений важкого переживання), ПРИГНІ́ЧЕНИЙ, ПРИГНО́БЛЕНИЙ, ПРИГОЛО́МШЛИВИЙ, ГНІТЛИ́ВИЙ рідше, ПРИГНІ́ТЛИВИЙ рідше. Сидів (Саїд) скраю, біля трибуни, і не міг звільнитися від цього гнітючого почуття (І.  Словник синонімів української мови
6. пригнічений — Пригні́чений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. пригнічений — ПРИГНІ́ЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до пригніти́ти. Я бачила, як ти хиливсь додолу, Пригнічений своїм важким хрестом (Л. Укр., І, 1951, 210); Яринка мовчала. Вона була пригнічена чорним нічним бором, дикою місцевістю, безлюддям (Донч.  Словник української мови в 11 томах