пригнічення

ПРИГНІ́ЧЕННЯ, я, с.

1. Дія за знач. пригніти́ти, пригні́чувати.

Щоб уникнути пригнічення дуба і сприяти швидкому росту тополі, ми застосували “стрілковий” спосіб розміщення порід (з наук. літ.);

Тепер можна вважати за твердо встановлене, що травматичний шок виникає як наслідок сильного, але звичайно короткочасного збудження нервової системи з дальшим її пригніченням (з наук. літ.);

Початок театральної діяльності М. Л. Кропивницького припадає на час найбільших утисків та заборон, найбільшого пригнічення царизмом української культури (з мемуарної літ.).

2. Те саме, що пригні́ченість.

Після опромінення у собаки Марсика протягом першої доби відзначалось різке погіршення загального стану, яке супроводжувалось виразним пригніченням, відсутністю апетиту (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. пригнічення — пригні́чення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. пригнічення — Гніт, гноблення, пригноблення; (стан) пригніченість, засмученість.  Словник синонімів Караванського
3. пригнічення — див. неволя  Словник синонімів Вусика
4. пригнічення — -я, с. 1》 Дія за знач. пригнітити, пригнічувати. 2》 Те саме, що пригніченість.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. пригнічення — ГНІТ (насильний вплив на кого-небудь), ГНО́БЛЕННЯ, ПРИГНО́БЛЕННЯ, ПРИГНІ́ЧЕННЯ, У́ТИСК (перев. мн.), ПРИ́ТИСК, НАГНІ́Т діал. — Я..  Словник синонімів української мови
6. пригнічення — ПРИГНІ́ЧЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. пригніти́ти, пригні́чувати. Щоб уникнути пригнічення дуба і сприяти швидкому росту тополі, ми застосували «стрілковий» спосіб розміщення порід (Колг. Укр.  Словник української мови в 11 томах