пригнічення
ГНІТ (насильний вплив на кого-небудь), ГНО́БЛЕННЯ, ПРИГНО́БЛЕННЯ, ПРИГНІ́ЧЕННЯ, У́ТИСК (перев. мн.), ПРИ́ТИСК, НАГНІ́Т діал. — Я.. у незламную радість озброю народную душу, — гніт фараонів, кормига чужинців її не здолає (Леся Українка); Національне гноблення; Піднялася вся нація.. відплатити за зневагу прав своїх, за поругу звичаїв, за безчинства чужоземних панів, за пригноблення (О. Довженко); Гостро говорив (Т. Шевченко) на слідстві про пригнічення панами народу (П. Колесник); В нужді та в утисках ми бились (М. Вороний); В жартівливій формі порушувано (в інтермедії) не раз найтяжчі рани народного життя: притиски з боку панів, нещастя релігійних роздорів і т. ін. (І. Франко). — Пор. нево́ля.
ПРИГНІ́ЧЕННЯ (психічний стан людини), ДЕПРЕ́СІЯ, ПРИГНІ́ЧЕНІСТЬ, ПРИГНО́БЛЕННЯ, ПРИГНО́БЛЕНІСТЬ, ПРИГОЛО́МШЕННЯ, ПРИГОЛО́МШЕНІСТЬ. Мічурін майже впритул підійшов до отця Христофора.. й спитав тихим, низьким голосом: — Хто ти? Чому, коли я бачу тебе, мене завжди опановує пригнічення, нудьга, кволість? (О. Довженко); Він був похмурий і в стані крайньої депресії (Ю. Смолич); Я став зовсім іншою людиною: зникла замкненість, якась пригніченість (І. Цюпа); Бачив (Іван) велике пригноблення на її лиці (А. Крушельницький); Поганий день: не то щоб скучно, а якась апатія, пригнобленість (М. Коцюбинський); Приголомшення придавило Хому, пригнітило розум (К. Гордієнко). — Пор. 1. пригні́чений, спусто́шеність.
СПУСТО́ШЕНІСТЬ (втрата моральних сил), СПУСТО́ШЕННЯ, ДЕПРЕ́СІЯ, ПОРОЖНЕ́ЧА, ПОРОЖНЯ́ВА. Скільки за ці дні думала та передумала про свого баламута.. Така спустошеність, така самотність, — здається, розірветься душа! (О. Гончар); — Є краса хижа, агресивна, яка підпорядковує собі й поглинає, а взамін дає лише спустошення й розчарування (Є. Гуцало); Тетяна відчула раптом в своїй душі таку порожнечу, ніби ту душу випалено вогнем (А. Шиян). — Пор. 1. пригні́чення.
Словник синонімів української мови