приголовник

приголо́вник

-а, ч., зах.

Кожна з чотирьох колод, що на них кладеться піч у гуцульській колибі.

Значення в інших словниках

1. приголовник — Приголо́вник, -ка м. Каждое изъ четырехъ бревенъ, на которыхъ кладется печь въ гуцульской коли́бі. Шух. І. 175.  Словник української мови Грінченка