приказний

приказни́й

-а, -е, іст.

Прикм. до приказ 1).

|| Який служив у приказі.

|| у знач. ім. приказний, -ного, ч. Той, хто служив у приказі.

Приказний крючок зневажл. — чиновник, писар приказу.

Значення в інших словниках

1. приказний — прика́зний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. приказний — ПРИКА́ЗНИЙ, а, е, іст. Прикм. до прика́з 1. В першій половині XVII ст. приказна система управління в Російській державі розвивалась далі, а разом з нею зміцнювалася самодержавна влада царя (з наук. літ.); // Який служив у приказі.  Словник української мови у 20 томах
3. приказний — ПРИКА́ЗНИЙ, а, е, іст. Прикм. до прика́з 1. В першій половині XVII ст. приказна система управління в Російській державі розвивалась далі, а разом з нею зміцнювалася самодержавна влада царя (Іст. УРСР, І, 1953, 214); // Який служив у приказі.  Словник української мови в 11 томах