примовчувати

примо́вчувати

-ую, -уєш, недок., примовчати, -чу, -чиш, док., розм.

Не говорити чого-небудь, приховувати щось.

Значення в інших словниках

1. примовчувати — примо́вчувати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. примовчувати — див. мовчати  Словник синонімів Вусика
3. примовчувати — ПРИМО́ВЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИМО́ВЧАТИ, чу, чиш, док., розм. Не говорити чого-небудь, приховувати щось. – Коли б же, – кажу їм, – не моє лихо тяжке, то хіба б я й не зробила?.. та бачите, – мені й підвестися не дає. – Та воно то так...  Словник української мови у 20 томах
4. примовчувати — ПРИХО́ВУВАТИ що (не виявляти, не показувати, тримати в таємниці), ХОВА́ТИ, ХОВА́ТИСЯ з чим, ПРИХО́ВУВАТИСЯ з чим, ЗАХО́ВУВАТИ, ТАЇ́ТИ, ТАЇ́ТИСЯ з чим, УТА́ЮВАТИ (ВТА́ЮВАТИ), ПРИТА́ЮВАТИ рідше, УКРИВА́ТИ (ВКРИВА́ТИ), ПРИКРИВА́ТИ, МАСКУВА́ТИ...  Словник синонімів української мови
5. примовчувати — ПРИМО́ВЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИМО́ВЧАТИ, чу, чиш, док., розм. Не говорити чого-небудь, приховувати щось. — Коли б же, — кажу їм, — не моє лихо тяжке, то хіба б я й не зробила?.. та бачите, — мені й підвестися не дає.  Словник української мови в 11 томах