примовчувати

ПРИМО́ВЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИМО́ВЧАТИ, чу, чиш, док., розм.

Не говорити чого-небудь, приховувати щось.

– Коли б же, – кажу їм, – не моє лихо тяжке, то хіба б я й не зробила?.. та бачите, – мені й підвестися не дає. – Та воно то так... не так підвестися, як... – одказують мені [дядько і дядина], примовчуючи (Панас Мирний);

А ще він, Клим, – звісно, простак та дурень: не то, щоб примовчати та схитрувати, як то вміють інші люди, – взяв та так зразу й ляпнув: думаю, як Бог поможе, в писарі оддати (С. Васильченко).

Значення в інших словниках

1. примовчувати — примо́вчувати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. примовчувати — див. мовчати  Словник синонімів Вусика
3. примовчувати — -ую, -уєш, недок., примовчати, -чу, -чиш, док., розм. Не говорити чого-небудь, приховувати щось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. примовчувати — ПРИХО́ВУВАТИ що (не виявляти, не показувати, тримати в таємниці), ХОВА́ТИ, ХОВА́ТИСЯ з чим, ПРИХО́ВУВАТИСЯ з чим, ЗАХО́ВУВАТИ, ТАЇ́ТИ, ТАЇ́ТИСЯ з чим, УТА́ЮВАТИ (ВТА́ЮВАТИ), ПРИТА́ЮВАТИ рідше, УКРИВА́ТИ (ВКРИВА́ТИ), ПРИКРИВА́ТИ, МАСКУВА́ТИ...  Словник синонімів української мови
5. примовчувати — ПРИМО́ВЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИМО́ВЧАТИ, чу, чиш, док., розм. Не говорити чого-небудь, приховувати щось. — Коли б же, — кажу їм, — не моє лихо тяжке, то хіба б я й не зробила?.. та бачите, — мені й підвестися не дає.  Словник української мови в 11 томах