припалювати

припа́лювати

-юю, -юєш, недок., припалити, -палю, -палиш, док., перех.

1》 Пошкоджувати вогнем або високою температурою поверхню чи краї чого-небудь; обпалювати злегка.

2》 Викликати загар, почервоніння шкіри (про сонце, вітер).

|| Змінювати колір чого-небудь, знебарвлювати (про сонце).

|| Робити шкарубкою, потрісканою шкіру (про сонце, вітер).

|| тільки док., безос. Пошкодити спекою.

3》 Прикладаючи що-небудь до вогню або жару, змушувати загорітися.

Значення в інших словниках

1. припалювати — припа́лювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. припалювати — ПРИПА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИПАЛИ́ТИ, палю́, па́лиш, док., що. 1. Пошкоджувати вогнем або високою температурою поверхню чи краї чого-небудь; обпалювати злегка.  Словник української мови у 20 томах
3. припалювати — ОБПАЛИ́ТИ (ОПАЛИ́ТИ) (про вогонь — пошкодити поверхню або краї чого-небудь), ОБСМАЛИ́ТИ (ОСМАЛИ́ТИ), ПРИПАЛИ́ТИ, ОБВУ́ГЛИТИ підсил. — Недок.: обпа́лювати (опа́лювати), обсма́лювати (осма́лювати), припа́лювати, обву́глювати.  Словник синонімів української мови
4. припалювати — ПРИПА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИПАЛИ́ТИ, палю́, па́лиш, док., перех. 1. Пошкоджувати вогнем або високою температурою поверхню чи краї чого-небудь; обпалювати злегка.  Словник української мови в 11 томах
5. припалювати — Припалювати, -люю, -єш сов. в. припалити, -лю, -лиш, гл. Опалять, опалить, обжигать, обжечь, прижигать, прижечь, припаливать, припалить. Приходить на своє поле, дивиться, — аж... сонце припалило його. Рудч. Ск. І. 54.  Словник української мови Грінченка