Великий тлумачний словник сучасної мови

припоручений

припору́чений

-а, -е, заст.

Дієприкм. пас. мин. ч. до припоручити.

|| припоручено, безос. присудк. сл.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. припоручений — припору́чений дієприкметник рідко  Орфографічний словник української мови
  2. припоручений — ПРИПОРУ́ЧЕНИЙ, а, е, заст. Дієпр. пас. до припоручи́ти. Годі так на слово вірити виборним членам, пора хоч раз гаразденько подивитися, що ними зроблено і чи цілі лиш припоручені декому грошики (Панас Мирний); // причору́чено, безос. пред.  Словник української мови у 20 томах
  3. припоручений — ПРИПОРУ́ЧЕНИЙ, а, е, заст. Дієпр. пас. мин. ч. до припоручи́ти. Годі так на слово вірити виборним членам, пора хоч раз гаразденько подивитися, що ними зроблено і чи цілі лиш припоручені декому грошики (Мирний, III, 1954, 375); // причору́чено, безос.  Словник української мови в 11 томах