Великий тлумачний словник сучасної мови

припоручати

припоруча́ти

-аю, -аєш, недок., припоручити, -ручу, -ручиш, док., перех., заст.

Доручати.

|| Віддавати на чиюсь відповідальність кого-, що-небудь.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. припоручати — припоруча́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
  2. припоручати — ПРИПОРУЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИПОРУЧИ́ТИ, ручу́, ру́чиш, док., що, заст. Доручати. – Громада звірів припоручила мені [лисиці] піднести вашому степенству [левові] хліб-сіль (з казки); Нас приймають за послів од якогось чорного царя...  Словник української мови у 20 томах
  3. припоручати — ДОРУЧА́ТИ кому (виконання чогось), ПОКЛАДА́ТИ на кого, ПРИРУЧА́ТИ розм., ПОРУЧА́ТИ розм., ПРИПОРУЧА́ТИ заст.; ДОВІРЯ́ТИ, ПОВІРЯ́ТИ (ПОВІ́РЮВАТИ рідше) (особливо важливу роботу, обов'язки); ПОКИДА́ТИ, ПОЛИША́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
  4. припоручати — ПРИПОРУЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИПОРУЧИ́ТИ, ручу́, ру́чиш, док., перех., заст. Доручати. — Громада звірів припоручила мені [лисиці] піднести вашому степенству [левові] хліб-сіль (Укр.. казки, легенди..  Словник української мови в 11 томах