природа
приро́да
-и, ж.
1》 Органічний і неорганічний світ у всій сукупності і зв'язках, що є об'єктом людської діяльності й пізнання, все те, що не створене діяльністю людини; буття, матерія.
|| Сукупність особливостей рослинного і тваринного світу, кліматичних умов, рельєфу і т. ін. якої-небудь місцевості, країни; навколишнє географічне середовище.
|| Рослинний світ навколишньої місцевості.
|| Місцевість за межами великих міст, поселень, де багато зелені, свіжого повітря і т. ін.
|| перев. у сполуч. зі сл. весняна, осіння і т. ін. Особливості навколишньої місцевості у певну пору року. На лоні природи.
Жива природа — рослинний і тваринний світ.
Нежива природа — неорганічний світ.
2》 Сукупність фізичних і психічних особливостей, з яких складається особистість людини і які проявляються в її діях, поведінці.
|| Вдача, характер кого-небудь.
|| рідко. Природжені властивості, здібності, нахили.
|| Характерні риси поведінки тварин, птахів, комах.
З (від, од) природи — від народження, за природженими особливостями, властивостями.
3》 Сукупність основних якостей, властивостей чого-небудь; суть, сутність.
За своєю природою — за своїми суттєвими ознаками, особливостями і т. ін.; у своїй суті.
Великий тлумачний словник сучасної української мови